У світі, наповненому надією та вірою в мир, взакладі освіти зібралися серця, об’єднані спільним бажанням вшанувати тих, хто несли та несе важку відповідальність за нашу свободу.

Друга річниця початку війни в Україні – це не лише статистика, це біль та пам’ять, що вбирає в себе складний шлях випробувань та відданості. Сьогодні, коли ми зберігаємо тінь минулого в своїх серцях, ми віддавали шану тим, хто став оберегом нашої свободи.

У тих спільних хвилинах тиші, коли свічки трепетно вигравають вітерець пам’яті, ми відчули безмежну глибину слів «ніколи не забудемо». Цей день – не тільки про початок війни але і про неперевершену силу людського духу та єднання в боротьбі за гідність і мир.

Нехай та душевна зустріч простягне свої обійми до тих, хто продовжує стояти на захисті нашої країни. Сьогодні ми разом відчули глибоке значення слова «солідарність» та віддали шану тим, хто зберігає наше завтра в ім’я любові до рідної землі. Нехай цей день стане світлим символом спільного об’єднання та прагнення до миру. 

Пишаємося талановитістю студента Іллі Верби,який своїм пером створив вірш, сповнений почуттів та глибокої емоційної зарядженості.

Початком був сигнал тривоги 

Ракета, вибух, крик дитини

Затори, паніка, «Три дні».

Та потім був не втрачений Гостомель

Бої за Бучу, звільнений Ірпінь

Побачили усі, що ми ще в змозі,

Відбити те, що вкрали москалі

За тим вже літо, жар боїв на сході

І орки вже міста нам віддають

З боями взяті вулиці Ізюму

За ним Лиман і наступ на фронтах

В кінці кінців ще й звільнення Херсону

Тепер він знову в рідних кольорах 

Цей рік давався нам доволі важко

Ховали введе всі когось із рідних

І втрат військові багато понесли 

Та ми ще тут

Усі ми з вами вільні

А не раби, що моляться кремлю.

Такі таланти роблять наше учбове середовище ще більш барвистим та вражаючим. 

Пам’ятаймо 24 лютого